Jan. 25th, 2014

stats_ok: (спостереження)
Був один день, коли пекло в душі, коли тягнуло залишити дітей в хаті, вийти і поїхати в центр. Коли з числених відео-роликів іконописний вірмен, ще живий, читав вірші Шевченка; коли браво посміхався з фото мертвий вже білорус; коли шукали всі кандидата наук-сейсмолога, а він в той час замерзав в снігу, зв"язаний і закатований. Хотілось взяти бодай ніж з кухні і їхати до своїх, по своє, хай що б там не сталось.

Та куди мені, маю трьох, старшій шість років, мій майдан коло них зараз.

А потім дійшло - певне, для того й робилося, щоб обурені люди зривались на крайнощі, щоб довести до надзвичайної ситуації і ввести війська чи й окупантів.

Але зрозуміла в той день дещо.
Не може людина з впевненістю говорити про свою гідність, якщо не має чим її захистити. Як не маєш зброї, духу, вправності, рішучості - твоя гідність хистка і примарна. Будь-хто ниций, але екіпірований, може вкинути тебе в авто і повезти темними лісами, стромляючи кийки та ножі в отвори твоєї гідності.

Завжди є остання свобода - померти з гідністю. Але в той день я осягнула в собі жагуче бажання іншого вибору: бути спроможною боронити себе, сім"ю, майно, права, гідність.

Все просто: я хочу мати право на зброю. Мені не підходить, коли це право тільки у поганих (чи то хороших) хлопців, чия лояльність і легітимність сумнівні або перемінні.

Profile

stats_ok: (Default)
stats_ok

March 2014

S M T W T F S
       1
23 4 5 678
910 11 12 131415
16171819202122
23242526272829
3031     

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 26th, 2017 10:50 am
Powered by Dreamwidth Studios